“Вечірня Полтава” 23.03.2006

Кілька років тому, коли в селищі Крутий Берег почали будувати центр реабілітації наркозалежних “Вибір”, місцевих мешканців таке сусідство не порадувало. Люди стали ретельніше пильнувати свої будинки й городи, очікуючи неприємностей, які зазвичай пов’язують із означеною категорією людей. Проте час минав і в зведений центр вселилися нормальні й інтелігентні люди, переважно молоді хлопці, котрі повелися зовсім атипово для наркоманів. При зустрічах віталися, допомагали наносити води чи піднести важку валізу місцевим жінкам. Одне слово, кілька років очікувань найгіршого змінилися спочатку нерозумінням, а пізніше — здивуванням. Ввічливих хлопців доводилося бачити, коли вони грали в футбол, пірнали в зимову річку чи самотужки укріплювали берег Ворскли побіля свого центру.

Намагаючись осягнути побачене, люди почали розмірковувати: хто ж таки заселив центр “Вибір”? Були версії, що тут готують майбутніх охоронців для відомого політика (бачили його якось на екскурсії по “Вибору”). А коли запримітили на футбольних тренуваннях місцевих хлопчаків років 10—12-ти або як команда “Вибору” грає товариський матч з учнями на стадіоні місцевої школи, то зрозуміли, що справжніх наркоманів, які лазять по городах і створюють навколо себе проблеми, уже не дочекаються.

Так поступово небезпечний сусід — центр реабілітації наркозалежних “Вибір” — почав займати місце культурно-спортивного центру, якого так бракує Крутому Берегу.

— Ми просто щасливі, що маємо таких сусідів, як центр “Вибір”, — розповідає директор загальноосвітньої школи №35 Олена Явтушенко. — Добрі стосунки між “Вибором” і школою склалися ще за роботи моєї попередниці, і я не уявляю, що б ми іноді робили, коли б не було поруч таких людей. Трапиться аварія системи опалення, прорив водогону чи ще щось, “Вибір” допомагає і фізично, і матеріально. Я можу зателефонувати директору центру “Вибір” Ростиславу Місику о будь-якій порі доби, і він відгукнеться на перше ж прохання. Жодного разу нам не відмовили в допомозі. І це при тому, що хлопці з центру не є шефами нашої школи й ніхто їх не зобов’язував нам допомагати. Але вони для нас, як служба порятунку.

Окрім того, футбольна команда “Вибору” проводить матчі з нашими школярами, і наші хлопці відвідують секцію у “Виборі”. Для дітей це дуже престижно й значимо, а для нас, педагогів, надійно. Адже ми повністю упевнені, що в центрі, який займається реабілітацією наркозалежних, дітям допоможуть зрозуміти, яке зло наркоманія, і не потрапити в тенета цієї проблеми.

Справді, уже з півроку місцеві хлопці десяти-чотирнадцяти років проводять вільний час з користю — вчаться грати в футбол під керівництвом Дмитра Лук’янчикова, який раніше грав у футбол професійно. У “Виборі” пригадують, що спочатку хлопчаки ходили побіля стадіону центру й заздрісно поглядали, як тренується команда “Вибору”. Потім почали ставити запитання, і в “Виборі” вирішили організувати безкоштовну секцію для місцевих дітей.

— Так сталося, що на Крутому Березі немає жодного облаштованого спортивного майданчика, — говорить директор Полтавського центру реабілітації наркозалежних “Вибір” Ростислав Місик. — Тому ми вирішили надати їм свою базу. Нехай набувають краще спортивного авторитету, вчаться відповідальності, поважати батьків, аніж шукатимуть собі пригод через байдикування. Навесні плануємо разом із хлопцями прибирати територію біля річки, проводитимемо рейди чистоти, на що вже отримано дозвіл Ленінського райвиконкому.

Тренер Дмитро Лук’янчиков задоволений своїми вихованцями. Він ще пам’ятає себе в їхньому віці, тому йому легко увійти в становище когось із хлопців чи допомогти розібратися у юнацькій проблемі й дати пораду з досвіду старшої людини.

Батьки школярів Крутого Берега теж задоволені, що в дітей є не лише заняття для душі, а й школа особистісного становлення.

— Мій дванадцятирічний син Артем давно захоплюється футболом, — розповідає мешканка Крутого Берега Алла Стовпівська. — Із осені почав ходити на тренування у “Вибір” і не пропускав занять, не зважаючи ні на яку негоду. Тренер для нього надзвичайний авторитет. Тільки й чути: “Діма сказав”, “Діма порадив…” Скажу чесно, попервах мене це захоплення навіть лякало, адже я знала, що “Вибір” — центр реабілітації наркозалежних і невідомо чого очікувати… Кожного дня, коли Артем повертався із тренувань, я уважно дивилася йому в очі, розпитувала детально про весь день. Переживала, бо виховую двох синів без чоловіка. Але згодом переконалася, що мій син стає зібранішим, обов’язковим, має мету. Нинішньої зими нащедрував грошей і витратив їх на покупку спортивної форми. Тепер, коли я познайомилася із Дмитром Лук’янчиковим, Ростиславом Місиком, іншими співробітниками центру й переконалася, що всі вони порядні люди й працюють заради того, щоб убезпечити наших дітей від лиха, через яке багато хто зі співробітників центру пройшов сам, то заспокоїлася. І дуже вдячна всім цим людям.

Не один рік центр реабілітації “Вибір” бере на себе зобов’язання проводити профілактичну роботу зі школярами Ленінського району Полтави щодо нерозповсюдження наркотиків. Часто їх запрошують керівники шкіл й інших районів міста. Адже відверта розповідь колишнього наркомана — майже однолітка сьогоднішніх школярів про те, як він потрапив у залежність від наркотиків й виходив із неї, справляє найсильніше враження.

На базі центру “Вибір” проходять практику й майбутні психологи.

Чому у “Виборі” так багато працюють безкоштовно заради чужих дітей? Чому директор реабілітаційного центру “Вибір” Ростислав Місик балотується у депутати до Ленінської районної в місті Полтаві ради, беручи тим самим на себе додаткові зобов’язання? Відповідь доволі проста: у “Виборі” знають, наскільки важко дається людям розв’язання серйозної проблеми, але тут уміють допомогти в найскладнішій ситуації і вийти з неї. Тому “вибірців” і підтримують у благородних прагненнях і починаннях колеги, батьки реабілітованих і мешканці Крутого Берега. Бо переконані, що для цих людей не буває ні чужих проблем, ні чужих дітей.

 Оксана КЛОЧКО

“Вечірня Полтава” 23.03.2006